Поділитися:

Проблематика неякісних турнікетів досі гостро стоїть в Україні попри те, що вже є дуже багато інформації, оглядів і зворотного зв’язку від військових, волонтерів і дотичних до тактичної медицини людей. Звісно, логічним було створення нових виробництв турнікетів, бо була велика потреба. Але необхідно розуміти, що насправді турнікет - це складний механізм, від якого залежить здоров’я і життя пораненого.

Але наразі, на жаль, в Україні не існує вимог, які б регулювали якість цього виробу. Ба більше, Командування Медичних Сил ще влітку поточного року відправляло військовим неякісні турнікети. Коли ми дізнались, що нарешті з’явилася можливість тестування комітетом ТССС українських турнікетів і що ці результати можуть прийматись в Україні, ми вирішили поспілкуватись з Інною Совсун. Людиною, котра є народною депутаткою і безпосередньо причетна до просування цих рішень. Ми попросили її розповісти детальніше про процеси, які зараз відбуваються довкола вирішення проблеми неякісних турнікетів. Читайте нижче нашу змістовну розмову.

- Ви писали, що МОЗ почали розробляти вимоги до турнікетів. Хотілося б дізнатися, на якій зараз стадії цей процес і чи означає це необхідність створення в Україні власного центру тестування? Можливо, вже обговорювали цю тему?

- Формально вони підготували ці вимоги та зараз хочуть у тестовому режимі згідно з  ними протестувати деякі турнікети. Дана інформація була озвучена на відкритому обговоренні робочої групи, створеної на основі Комітету Оборони. На цьому ж засіданні представник КМС сказав, що вони закрили всі незрозумілі турнікети на одному складі, щоб ні в кого не було спокуси їх видати. Це я не стверджую, а цитую, не маючи змогу перевірити особисто. Але мова йде про інформацію, яка була надана під час офіційної наради.

Цей склад з турнікетами невизначеної якості й зацікавив присутніх на нараді представників МОЗ, які запропонували протестувати розроблені вимоги на тих самих турнікетах. У них вимоги виписані і є центр при МінЕкономіки, на основі якого вони планують робити це тестування турнікетів. Проте наразі не зрозуміло, чи саме цим шляхом будуть йти, чи все ж зупиняться на варіанті тестування українських турнікетів у США.

- Як вдалося підвести МОЗ до створення цих критеріїв? Ми так розуміємо, що це все почалося зі скарг у Facebook на неякісні турнікети?

- Я сформулюю відповідь так: питання в тому, це добре чи погано - створення цих вимог. Їх наявність (певних стандартів), як і контролю якості - це правильно. І дуже прикро, що в нас з 2014 року ніякої політики в цьому напрямку не було. Але проблема полягає в іншому: от вони написали вимоги та, наприклад, зараз протестують якісь турнікети. Як ми зможемо довіряти цим результатам? На чому базуються ці вимоги? Я вірю в те, що МОЗ доклав зусиль, я знаю деяких людей, хто входив у цю робочу групу, це дуже хороші спеціалісти. Але в нас немає цієї школи, немає досвіду у даному напрямку.

В Америці те, що робить CoTCCC - це роки досвіду і “набивання шишок”. У них теж були свої проблеми. Коли я спілкувалася з американцями, вони теж казали, що спочатку стикалися з проблемами китайських турнікетів. Той етап пройшли, це було довго, але в результаті вони сформували не тільки вимоги, але і свій процес перевірки якості, а це складніша річ, ніж просто лише необхідні критерії. Він дозволяє виявляти, які турнікети хороші, а які погані. 

Зараз МОЗ почало формувати ці вимоги, але правда в тому, що коли люди не знають, як це робити, то навіть якщо вони хороші та доброчесні, все одно не можна бути на 100% впевненими в тому, що це дасть позитивний результат. І от в цьому велика проблема. Я тут не хочу говорити про корупцію, хоча цей ризик теж є. Давайте чесно скажемо, це ж буде робити якась українська лабораторія, яка цим ніколи раніше не займалася. Тут постане і питання того, чи вони розуміють, як це вимірювати, та й щодо доброчесності теж можуть виникати нюанси. 

Тим паче, що коли МОЗ писало свої критерії, то деякі українські виробники дуже відкрито тиснули з приводу того, аби виписувати вимоги так, щоб мати змогу за ними проходити. Тому перемовини з виробниками для МОЗ виявилися складними. Зрештою, позитивно, що це все ж було зроблено. І, повертаючись до вашого питання, це вдалося тільки через те, що публічно волонтери та деякі військові почали говорити. Уряд був змушений почати займатися цим серйозно. 

Проте одного лише факту розробки недостатньо. Що буде слідом за нею? Я б говорила про те, що на даному етапі ця система може працювати тільки в тестовому режимі. Якщо її відпрацювати, звіряти з міжнародним досвідом, якщо вона буде давати при тестуванні аналогічний до CoTCCC результат, тоді ми можемо говорити, що вимоги нормальні, а сам процес влаштований правильно. 

В іншому випадку гіпотетично хтось може дати свої турнікети тільки в українську лабораторію, а в CoTCCC не дадуть. Українська лабораторія скаже, що він працює. Це достатня для нас інформація? От якщо вони попрацюють кілька років і ми побачимо, що є валідні результати, тоді це крок у правильному напрямку. Нам потрібно мати свої потужності для того, щоб це робити. Але на цьому етапі на 100% довіряти тільки українським результатам тестування я не готова.

- На ваш погляд, у чому полягає проблема виробників українських турнікетів?

- От це питання я не можу прокоментувати, бо цим я не займаюсь. Мене турбує, аби військові отримали хороші турнікети. В нас були наради, на яких представники окремих силових структур говорили про те, що треба підтримувати українських виробників. Ідейно я з цим не погоджуюсь: нам потрібно підтримати не українського виробника, а українського військового. 

Я вірю, що є хороші добропорядні вітчизняні виробники, які щиро хочуть підтримати наших військових. Якщо буде вибір між американським і українським турнікетом однакової ефективності - прекрасно, давайте брати український. Але якщо український трошки гірший за американський, то я не готова казати: “Давайте брати перший, бо це український”. Сподіваюся, що для всіх пріоритетом залишиться якість турнікетів для військових. 

І саме тому я долучалася до роботи з налагодження контактів з CoTCCC, щоб мати змогу протестувати українські турнікети. На даному етапі це краща гарантія. Ми будемо точно знати, рятують вони при кровотечах чи ні. 

Ще окремо додам, бо це теж важливо: я не є лікаркою, щоб коментувати медичну частину. Проте в силу академічного бекграунду я можу розібратися в особливостях дослідницьких підходів. 

І от мене дуже зацікавило, яким чином випробовують турнікети американські спеціалісти: в них не просто є виписані вимоги. Вони також перевіряють, чи цей турнікет згідно опису має відповідні характеристики. Їхній процес перевірки має три складники: 

1. Візуальний огляд; 

2. Перевірка в різних середовищах (вода, бруд тощо); 

3. Збір інформації про практику застосування. 

Тобто перед тим, як видати висновок по українському турнікету, вони зберуть і проаналізують певну кількість випадків його застосування від наших лікарів на фронті. Мова йде не про звичайне написання висновку, це - реальний процес досліджень. Я розумію з точки зору логіки, чому вони роблять саме так, бо тільки так можливо остаточно верифікувати результат.

Натомість коли йшлося про українські вимоги, то про цей складник перевірки на полі бою не йшла мова. 

Далі постає інше питання: які турнікети допускати? Як видавати допуск виробам, які ще не пройшли випробування на полі бою? Поки це не таке актуальне для нас питання, бо ті українські турнікети, які наразі тестують у США, вже всі є зараз десь на руках у військових, і буде можливість зібрати інформацію про їх застосування. Проте на майбутнє про це варто подумати. 

- Ще не розголошували, які українські виробники надали свої турнікети на тестування?

- Я знаю найменування, але не впевнена, що можу це розголошувати. Проте тут ще є наступне цікаве питання: якщо по будь-якому турнікету нададуть негативні висновки, ми маємо бути готові їх прийняти. Але я сподіваюсь, що турнікети пройдуть випробування.

- Як ми розуміємо, саме ви - та людина, яка домовилася з Комітетом. Як вдалося отримати згоду? Чи було це швидко і що допомогло?

- Я не хочу сказати, що тільки я, контакти працювали на кількох рівнях. Просто через свою посаду я мала можливість і з американською стороною спілкуватись, і з нашими урядовцями - щодо того, аби результати тестування були прийняті з нашого боку. І, правду кажучи, переговори з українською стороною були важчими, ніж з американською. 

Американці назагал зараз дуже зацікавлені у військовій медицині в Україні, бути в процесі. Перш за все, вони співпереживають і хочуть допомагати Україні, але також у них є свій інтерес. Вони самі ніколи не були у такій масштабній війні, в якій ми є зараз. Для них це не просто спосіб допомогти нам, а ще і можливість подивитися, що працює або не працює у військовій медицині. 

Їм цікаво це аналізувати й вони планують результати цього аналізу використовувати, аби покращувати свої підходи до надання медичної допомоги у військових конфліктах. Тому нам не треба було їх переконувати в необхідності співпраці. Інтерес з боку американців треба використовувати не тільки для турнікетів, але і в цілому для покращення військової медицини в Україні. Така робота ведеться, але поки що не на тому рівні, аби говорити про це публічно. 

- Чи плануються ще якісь ініціативи з тактичної медицини сумісно з CoTCCC? Якщо все пройде успішно, то американські колеги будуть готові тестувати й інших виробників? 

- Вони готові тестувати всіх, хто надасть їм певну кількість турнікетів: під це у них є деяке фінансування. Вони зацікавлені, бо тут мова йде також і про розширення ринку, і про доступність якісних турнікетів у випадку, якщо терміново підвищується попит. Одним словом, я дуже сподіваюся, що їх зацікавленість вдасться конвертувати не тільки в роботу з турнікетами, але і в інші напрямки.

- І останнє наше запитання: чи розробляються якісь тимчасові нормативні документи по турнікетам, поки ми чекаємо результати тестувань? 

- З того, що я знаю - зараз КМС в запит до партнерів прописав, що вони просять надавати тільки ті турнікети, які рекомендовані комітетом ТССС. Тимчасове положення - вони думають, як це все вписати, щоб на цьому етапі ми могли видавати тільки рекомендовані Комітетом засоби. Але проблема в тому, що немає повного розуміння, скільки яких турнікетів вже є на руках, навіть попри цю формально проведену інвентаризацію. 

КМС стверджує, що вони зараз видають тільки рекомендовані турнікети + SICH. Не можу спростувати чи підтвердити, але це заяви, які вони роблять. В тих умовах, коли ніхто не знає базу, від чого нам відштовхуватись, скільки реально турнікетів на руках, дуже складно щось планувати. Я, до речі, запитувала в рамках робочої групи у пані Остащенко про те, яка ситуація з турнікетами. Вони повідомляли, що за результатами інвентаризації 75% - це рекомендовані CoTCCC або SICH, а решта - то інші виробники. 

Вони це представляли як великий успіх. Але ж дана цифра означає, що кожен четвертий турнікет - незрозумілої якості. Це дуже багато! Але гірше інше: вони не знають відповіді на питання, які турнікети були видані ними, а які придбані волонтерами. Тому мені здається, що на цьому етапі замість того, щоб морочитися з якоюсь тимчасовою нормативкою, краще навести порядок у видачі та зрозуміти реальну ситуацію. Неформально вони сказали, що видають тільки рекомендовані CoTCCC турнікети й SICH. А там маю надію, що за 2-3 місяці вже і результати тестувань наших турнікетів будуть.