Поділитися:

Домедична допомога - це комплекс заходів, спрямованих на збереження життя та здоров’я постраждалих до моменту надання кваліфікованої медичної допомоги.

Домедична допомога - це навичка, яку кожен з нас повинен мати, незалежно від того, чи є ви цивільною особою, чи представником медичної спеціальності. Під час воєнного стану можуть скластися будь-які обставини, і навички надання першої допомоги здатні спасати життя. А чітке розуміння алгоритму дій дозволить взяти себе в руки в екстреній ситуації. 

Статистика в Україні показує, що до війни невелика частина населення вміла надавати домедичну допомогу - менш ніж 3%, що свідчить про необхідність навчання всіх громадян базовим навичкам. Відповідні дії, такі як зупинка кровотечі чи проведення серцево-легеневої реанімації, можуть рятувати життя, і кожен повинен бути готовий зробити це за потреби.

Перше і найважливіше правило, яке завжди слід пам'ятати: якщо ви хочете допомогти постраждалому, але не впевнені у власній безпеці, не ризикуйте. Всі дії мають бути обдуманими та обачними.

Домедична допомога і тактична медицина - це дві важливі галузі, які відрізняються за своїм призначенням і контекстом застосування.

Тактична медицина:

• Це медична допомога, яка надається під час активних бойових дій або в умовах, де існує загроза обстрілів.
• Враховує специфіку місця й ситуації, може вимагати надання допомоги в обставинах, які відрізняються від клінічних умов лікарень.
• Тактична медицина зазвичай охоплює навички та процедури, специфічні для військового контексту: надання першої допомоги під вогнем ворожих сил чи евакуація поранених.

Основною причиною смертності на полі бою є критична крововтрата.

Проте якщо особовий склад підрозділу вміє надавати першу допомогу, шанси поранених на виживання зростають.

Домедична допомога:

• Це перша допомога, надана перед прибуттям медичних працівників.
• Зорієнтована на надання допомоги та рятування життя, наприклад, на вулиці, вдома, на роботі або в інших ситуаціях у цивільному житті.
• Мета - надати першу допомогу, щоб зменшити наслідки травм чи захворювань до прибуття медиків.

Уміння надавати домедичну допомогу є критичними у надзвичайних ситуаціях. І хоча військові проходять спеціальну підготовку з тактичної медицини, важливо, щоб і цивільне населення також було готове до надання допомоги в надзвичайних ситуаціях. Розуміння алгоритмів дій і навичок домедичної допомоги можуть стати в нагоді за різних обставин, насамперед у випадках, коли час є важливим фактором і доступ до лікарів обмежений.

Проходження курсів з домедичної допомоги важливе для цивільних, зважаючи на низку факторів:

Час прибуття медичної допомоги. В українських обласних центрах він у середньому складає близько 20 хвилин. Але деякі обставини вимагають негайного втручання. Єдиний спосіб дати постраждалому шанс вижити - надати якісну першу допомогу до прибуття медиків.

Непередбачені обставини війни. Навіть якщо ви не є військовослужбовцем, загроза поранення чи травмування може трапитися в будь-який момент, особливо в умовах війни. «Швидка» або рятувальники можуть не встигнути доїхати до локації, куди, наприклад, упала ракета. Тому якщо на місці буде людина з відповідними знаннями, вона зможе дати шанс потерпілим вижити. Зрештою, отримати поранення під час війни може будь-хто: вміння накласти собі турнікет може врятувати власне життя.

Знання реанімаційних заходів. В деяких станах у людини є до 10 хвилин, щоб вона могла зберегти життя та відновитись, наприклад, зупинка серця з відсутністю дихання. Якщо поруч з потерпілим є хтось, хто володіє навичками домедичної допомоги, це може збільшити шанси на виживання. Наприклад, в Україні було реалізовано проєкт “РеаніМетро”, в рамках якого на станціях метро з’явились автоматичні дефібрилятори, якими може користуватись кожний, хто вміє надавати СЛР.

Найкращим способом засвоїти необхідні навички є проходження курсу з домедичної допомоги. Ці курси надають можливість відточити знання на практиці та вивчити найефективніші методи порятунку в різних обставинах.

Загалом, проходження курсів з домедичної допомоги - це інвестиція у власну безпеку.

1. Раджу всім цивільним і військовим при наявності можливості сходити до різних інструкторів. 

Це дозволить:

• Потренуватись - це найважливіше. Не завжди є можливість ходити до тих самих інструкторів багато разів повторно, а навчання має бути саме багаторазово повторюваним. Ходити по 5 разів до одного й того ж спеціаліста вам набридне🙂
• Почути різну точку зору, різні підходи, можливо, різні джерела інформації та трохи різного досвіду.
• Порівняти. Побачити «як треба» і «як не треба», різне обладнання, людей, підходи, інструкторів тощо.

2. Знання протоколів, гайдлайнів, наукових досліджень інструктором, знання теми, обізнаність про умови, в яких навички будуть застосовані в реальному житті. Вам не вдасться це зрозуміти ніяким іншим чином, окрім  навчаючись на різних курсах і особисто вивчивши теорію. Тому я завжди раджу людям вивчати офіційні матеріали курсів до їх проходження. Рівень володіння теорією має бути бездоганним. Так, інструктор не може знати всього, але те що, він викладає - має знати дуже добре.

3. Ті навички, які викладає інструктор - він має вміти демонструвати ідеально. Бо:

• Він має подавати приклад.
• Люди краще запамʼятовують те, що бачать. Можна 1000 разів розказати, як правильно використовувати турнікет, але якщо показати це некоректно - це суттєво погіршить якість засвоєння навичок.

4. Планування курсу і його структурованість.

• Курс обовʼязково має бути спланованим і розписаним заздалегідь. Якщо інструктор імпровізує на ходу і чеше потилицю, думаючи, що зараз робити - він не інструктор.
• Інструктор має викладати інформацію чітко, послідовно, структуровано, від простого до більш складного.
• Інструктор має дотримуватися таймінгу курсу (але це складно буде оцінити недосвідченим курсантам).

5. Майстерність комунікації інструктора. 

Інструктор обовʼязково має володіти хорошими навичками комунікації, а також розвиненими педагогічними здібностями. Здібності мовлення, голосу, публічних виступів, демонстрації та презентації мають бути розвинені. Інструктор не може викладати інформацію "бекаючи", "мекаючи", "мямлячи" собі під ніс, закриваючи презентацію собою або сидячи в куточку на стільці, виглядаючи на пів голови.

6. Психічна зрілість і стабільність. 

Інструктор не має використовувати свою роль або посаду, щоб розв'язувати свої психологічні проблеми. Зверхнє ставлення, панібратство, приниження, насмішки над курсантами або їх покарання - все це КАТЕГОРИЧНО НЕПРИПУСТИМІ РЕЧІ.

Знання основних принципів першої допомоги та готовність до дій в екстреній ситуації можуть бути вирішальними. Треба пам'ятати про власну безпеку та навчатися надавати допомогу собі чи тим, хто її потребує, цим можна врятувати життя.